пʼятниця, 15 вересня 2017 р.

    Лильо І.М. Львівська кухня [Текст] / Ігор Лильо ; [передм. В. Поліщука]. - Харків : Факт, 2016. - 255 с. : кольор. іл.


  І знову повертаємось до цієї книги. Якщо минулого разу був рецепт львівських булочок з корицею, то зараз до вашої уваги – історія про Аполлінарія Тарнавського, який вегетаріанською дієтою лікував багатіїв з усієї тодішньої Польщі і навіть з подальших країв, а в 1901 році видав разом із дружиною книжки про вегетаріанську їжу.
   «А ось і Косів. Мальовничі краєвиди, чисте повітря, неповторний колорит автохтонного населення – гуцулів. Усе в одному. Однак мандрівники, котрі проїжджали до початку Другої світової війни через цей закуток Покуття, інколи помічали обабіч дороги дивних людей. Одягнуті в роби, босі та з блискучими від голоду очима. Придивившись уважніше, з подивом та жахом впізнавали в окремих з них дуже відомих постатей тогочасної айстро-угорської, а потім польської та української еліти. На запитання «Хто це?» місцеві гуцули, знизавши плечима, називали їх «варятами Тарновського». Саме так справді і виглядали пацієнти знаменитого лікаря Аполлінарія Тарнавського. Великий прихильник здорового харчування сам дожив до 92 років, і, як пожартував один з його пацієнтів, був лікарем, який, видається, планує жити вічно, і його доведеться добивати на Страшному суді.
         У ті давні часи, коли більшість господинь та турботливих галицьких матусь були переконані, що хворого на ноги найкраще поставить росіл, зварений з когута, лікар Тарнавський переконував, що лише вегетаріанська дієта та суворий піст врятують від всіляких хворіб. Розповідають, що одного разу в руки до ескулапа потрапив домініканський чернець з важкою формою бронхіту. Після місячного голодування під наглядом бронхіт таки минув. «Ну от бачите, - оптимістично заявив доктор, - бактерії не витримали, а ви все ще живий. Вода з цитриною таки творить чудеса».
         Він був абсолютним та переконаним противником вживання м’яса у всіх його виявах. Випускник Ягеллонського університету, він кілька років пропрацював лікарем у львівському шпиталі, а у 1891 році відкрив у Косові приватну лікарню-пансіон. На її воротах висіло гасло «Володій собою». Львівські і не тільки знаменитості та товстосуми платили грубі гроші, щоб потрапити до лікаря на курс схуднення. А він, без огляду на титули та позицію у суспільстві, був нещадний до своїх пацієнтів. Фізичні вправи, контрастний душ, сувора дієта, оперта на місцевих екологічно чистих продуктах, місяць без кави, цигарок та солодощів лікар компенсував приємними інтелектуальними бесідами при світлі сонця, що зачепилось за гори. Все це робило перебування у пансіоні незабутнім. За час сезону, який тривав з початку травня до кінця жовтня, послугами пансіону могли скористатись понад 200 осіб. Великий прихильник методів баварського лікаря та священика Sebastiana Kneippa, а також доктора Lahmana з Дрездена, Тарнавський разом з дружиною створив спеціальне меню, що ставило на ноги хворих, яких у ті часи вважали безнадійними. Як воно часто буває, пацієнти його обожнювали, заздрісники ж вважали шарлатаном та знахарем.
         «Найздоровіша їжа та, яку ти залишаєш на тарелі» - такими гаслами лікар Тарнавський сипав, як з мішка. Але напевно серед тих, що справляли найбільше враження, було запитання, що він його скерував до однієї з львівських пань, спостерігаючи за тим, як вона намагалась підгодувати свого чоловіка.
- Перепрошую, чи ви справді прагнете якнайшвидше другий раз вийти заміж?
         У вересні 1939 року російська армія окупувала Галичину. Родина Тарнавських була змушена втікати з краю. Разом з польською  армією генерала Владислава Андерса вони опинились на Близькому Сході. За спогадами сина лікаря, д-р Аполлінарій Тарнавський важко переносив  розлуку з Батьківщиною. Він помер у 1943 році в Єрусалимі і був похований на пагорбах Сіону в катакомбах, які належали до монахів-францисканців. До кінця свого життя Тарнавський не полишав мрію відновити клініку, якщо не в  Польщі, то принаймні на території Близького Сходу.»
  Ось така історія про цього незвичайного лікаря. А рецепт Яворівського пирога з грибною мачанкою ви знайдете безпосередньо у книзі на сторінці 168. Саме такий пиріг подавали в санаторії, яким керував Аполлінарій Тарнавський.

   Нагадую, що книга « Львівська кухня», яку створив відомий знавець міста Лева – Ігор Лильо – за допомогою головного редактора журналу « Егоїст» та керівника гастрономічних проектів Клубу галицької кухні Всеволода Поліщука – це поєднання історій з життя відомих людей давнього Львова та Галичини з характерними саме для їхнього характеру рецептами страв.


   Зацікавлених цим виданням запрошуємо до Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва (вул. Шевченка, 63, поруч зі стадіоном ім. Юрія Гагаріна)

Немає коментарів:

Дописати коментар